Білгород-Дністровський (рум. Cetatea Albă; до 1944 - Аккерман) - місто обласного підпорядкування в Одеській області, районний центр. Заснований в 4 столітті до Р. Х .. Населення: 50 тис. осіб (2014).

Місто розташоване на Дністровському лимані за 18 км від Чорного моря и за 81 км від Одеси

Історія

 

У 4 столітті до н. е. на острові, что омівався двома рукавами Тіраса (Дністра), жителі Мілету заклали поліс, Який получил Назву Офіуса («місто змій»), через велику Кількість плазунів. Незабаром на скроню правому березі річки виросла Тіра - поселення скіфів-орачів. Згідно Відмінності между полісамі стерлися, населення перемішалося, утворена нову спільноту - скіфоеллінів, або мікселлінів. А коли внаслідок Підняття уровня СВІТОВОГО океану Офіусу затопило - ее мешканці перебралися до Тірі.

У 107 году Римська імперія завоювала Дакію, Вийшла до Дунаю и Зроби его Прикордонний річкою. Форпостом імперії стала Алба-Юлія (так перейменувалі Тіру).

У 238 году Алба-Юлію захопілі готи, котрі Вже 257 року начали будуваті в городе Піратський флот и стали Здійснювати набігі на рімські провінції.

У 371 году под мурами поліса з'явилися орди гунів, Які нашли спільніків в особі поневоленним готами скіфоеллінів. У самісінькій розпал битви за місто смороду відчінілі браму, через якові увірваліся кочовікі. Від цілковітого знищення готів врятували домовленість Із імператором римської імперії, Котре 376 року дозволивши Менш як 200 тисячам готів розселітіся в Мезії та Фракії. А Завойовника-гуні, на знак Подякою несподіванім союзникам, почти відновілі історічну Назву поліса - Туріс.

Утім, у складі гунського війська були й слов'яни, котрі осілі в завойованому городе. А Вже через три століття воно стало резіденцією легендарного хана Аспаруха, Який підкорів сім слов'янських племен и 679 року Розбите візантійську армію. Ще через два роки на відбітіх у Константинополя землях Було Засновано Перше болгарського царство. После цього Нашестя у полісі утвердилося східнослов'янське плем'я тіверців. Воно підняло місто з попелу, а оскількі Основним будівельним матеріалом ставши білий вапняка, то назвали его Білим містом.

IX століття ознаменувалося приходом у Північне Причорномор'я кочовіх угрів, якіх Згідно змінілі Печеніги. У далекому Києві спочатку не звернули уваги на Цю напасть, и Вже 907 року князь Олег організовує великий похід Русі на Візантію, доля В якому брали й тіверці. Царград підступно помстівся їм, 915 року нацькувавші печенігів на Білий город. І хоча мури й будинки во время нападу вцілілі - вірізано ї продано в неволю візантійцям Було більш як половину населення міста.

1241 року місто захопілі татари, котрі були такими ж тюрками, як и Половці, тому без проблем спрійнялі милу тюркських Вуху Назву Ак-Ліба. Однак надовго смороду Там не Затримано - 1288 року хан Ногай, маючи потребу в коштах для Боротьба з іншімі чінгізідамі, за щедру плату віддає місто Генуезька купців. Як у калейдоскопі почінають змінюватіся его назви: Білий Замок (Аспрокастро) становится зелень (Мальвокастро) i Замком на горі (Монкастро). А з 1362 року, коли повсталі городяни Вигнан набридло барішніків и ліхварів геть, - даже Чорним (Маврокастро).

У 1395 году, во время Війни между Тимуром та Тохтамиш ханом, місто Було взятих авангардом армії Тимура під командуванням еміра Османа.

Місто Набуль вільного статусу, посівші помітне місце в економічному жітті краю: розвіває ремесла, карбує монету, Здійснює Вигідні торгові операции. Напрікінці XIV століття Білгород (а по-новому Четатя-Албе, або Фегер-Вар) увійшов до складу молдовського князівства, якому протегував его сюзерен - Угорське королівство. Молдовські Господарі подбалі про Відновлення старих и будівництво НОВИХ оборони споруд. На кам'яних мурів викарбовано роки - 1399 и 1432. Остання розбудова фортеці булу виконан майстром Федорко в 1482 году.

Уздовж фортечної стіні довжина біля 2 кілометрів вішікуваліся 26 веж (спочатку їх Було 34) - 12 Бойовий и 14 глухих, Які слугувалі для зв'язки куртин. Зі східного, західного та Південного боків фортеця булу Оточі ровом, початкова ширина которого сяга 14, а Глибина - 21 метри. Причому его дно лежало на три метри нижчих від уровня води у лимані. Там, де рів підходів до лиману, Було влаштовано СПЕЦІАЛЬНІ заслінки, Які у разі небезпеки піднімаліся ї заповнювалі его водою. Для зв'язку Із зовнішнім світом фортеця мала двоє воріт: Головні (Кілійські) розташовуваліся з боку суходолу у двоярусній вежі, оснащеній двома ворітьмі, двома опускними ґратами та підйомнім мостом; натомість же Овідіопольські ворота виходе до лиману, а для сполучення между частинами фортеці Було влаштовано ще четверо внутренних воріт.

Разом Із Кілією, фортеця Неодноразово ставала серйозною перешкоду на шляху до експансії турецьких султанів. Так, 1420 року османського флот спробував узяті місто, но БУВ відбітій Із чималий для него Втрата. У 1475 30 000 армія під керівніцтвом господаря Молдови Стефана ІІІ Великого захопіла місто. Султан Баязид ІІ Який вважать Четатя-Албе ворітьмі НЕ Тільки до Молдови, а й цілої Речі Посполитої, у 1484 году зібрав небачене на тій годину Військо, Пожалуйста Складанний з 300 тис. турків, 50 тис. Кримська татар Менглі-Герая та загонів волохів. Обкладений и з боку суходолу, и з боку лиману місто без надії на порятунок Борони з 1-го до 16 серпня. Із 20 тис. его мешканців вцілілі Тільки 200 родин, 4 тис. осіб продано у рабство.

У 1574 на турецький місто нападає козацький флот (25 чайок з екіпажем у складі 600 чол.) На чолі з отаманом Хомою (Фомою) Покотілов, Які допомагать господару Іванові Воді Лютому у Війні проти Туреччина. Завдяк несподіваному нападові козаки ненадовго оволоділі Важлива портом, но замок так и не змоглі взяти. Навесні 1614 біля Ак-Кермана відбувається битва между ордами бунтівного нуреддіна Шагін-Ґерая и хан-агасі (ханського Радника) Бек-аги, Який здобув победу. Шагін-Ґерай спочатку переховувався у Кілії, а пізніше втік до Ірану.

Для контролю за загарбання теріторією Було переселено татар, Які утворена Буджацьку орду Із центром в Ак-Кермані (Білій Фортеці). Іноді ее називається сухо й Офіційно - Керман, або й зовсім по-панібратські Акджа (біленька). Звідсі походивши видатний мусульманський вчений Мухаммад аль-Аккірмані (пом. 1760).

Під Ак-Керрманом 9 березня 1637 Кримська орда на чолі з калгою Хусам-Ґераєм та нуреддіном Саадет-Ґераєм, надіслана ханом Інаєт Ґераєм І, Якій допомагать загін запорожців на чолі з гетьманом Павлом Бутом (Павлюком), перемогла буджацькіх татар. Кримські татари в квітні-травні Оточі Кілію та Кафу, вімагаючі Видати ханові пріхільніків Мурзі Кан-Темира Кривава Меча, Який з двором та синами утік до Туреччина. Рештки Буджацької орди Було покарано переселіті в Крим, но ногайці повстали під Ачі-Кале (ніні - Очаків), вбили калгу та нуреддіна та повернулись на Батьківщину.

В ході Російсько-турецької Війни 1787-1791 рр. при взятті міста у 1789 р. відзначівся генерал-поручик В. А. принц Ангальт-Бернбурзькій.

За Бухарестськім трактатом 1812 року землі между Дністром и Дунаєм перейшлі до Російської імперії. Буджацькіх и ногайське татар Було висіли до Таврійської губернії, а в спустошеній моровицею віразкою край потекли розрізнені Людські струмочкі - болгари, гагаузи та німці-колоністі знову обживали Цю землю.

Згідно Аккерманська фортеця Втрата своє воєнно-оборонне значення, и 1832 р. ее зняла з реєстрів як стратегічний об'єкт, а 1859-го передали в управління міської власти. Бессарабський и Новоросійській губернатор граф Строганов Пішов далі й дозволивши Російському товариству пароплавство ї торгівлі брати вапняка Із Фортечний мурів для облаштування прістані. Від цілковітої руйнації фортецю врятували тієї факт, что відобуваті вапняка Із кар'єра обнаружили значний легше, чем розбіраті мури замку.

После революції та Громадянської Війни Бессарабія загаль и Ак-Керман зокрема потрапляють під владу Румунії. У 1925 году місто під румунський назв Четатя-Албе становится повітовім центром королівства. Однак во время Другої Світової Війни місто возвращается до складу Радянського Союзу и указом ПРЕЗИДІЇ Верховної Ради СРСР від 9 серпня 1944 р. Йому Було повернуто КОЛІШНИЙ Назву Білгород Із визначенням Дністровський.

У 1999 году Білгород-Дністровський урочистих відзначів 2500-річчя. Місто Було Визнання ЮНЕСКО одним Із найстарішіх в мире [2].

У 2002 году Було ухвалено гімн міста.