Манявський скит - православний монастир у селі Манява (тепер Івано-Франківська область), заснований в 1611 році Іовом Княгиницьким і діяв до 1785 року, а також діючий православний (Київського Патріархату) Хресто-Воздвиженський чоловічий монастир, відкритий на тому ж місці в 1990- х.

Історія

 

Засновником і першим ігуменом настоятелем монастиря був Йов (Іван) Княгиницький (1550-1621), родом з м Тисмениця - один з плеяди видатних представників церкви, які активно займалися богослужбовою і культурно-просвітницькою діяльністю. Разом з Іваном Вишенським, Захарія Копистенський в 1606 році їм була створена чернеча громада.

У 1621 році Манявський скит був обнесений кам'яною стіною з трьома оборонними вежами, за якими ховалися жителі навколишніх сіл під час нападів турків і кримських татар. Манявський скит був одним з центрів православ'я в Галичині. Мав велику бібліотеку, славився головним іконостасом, виконаним живописцем Ю.Кондзелевскім. Пізніше іконостас знаходився в церкві села Богородчани, з 1923 року зберігається в Національному музеї у Львові.

У 1785 році Манявський скит, остання православна обитель в Галичині, був закритий австрійським урядом. Із споруд монастиря збереглися кріпосні стіни і руїни монастиря. У 1980 році в Манявському скиті було відкрито історико-архітектурний музей.

У 1620, а пізніше в 1748 році скит отримав від константинопольського патріарха право ставропігії, що означало незалежність від місцевих ієрархів і пряме підпорядкування патріарху.

У 1628 році на Київському соборі скит отримав звання прота (головуючого монастиря воєводств Руського, Белзького та Кам'янець-Подільського. Скиту підкорялося тоді 556 інших монастирів.

На початку XVIII століття скит на Унівському соборі (Унів - село Перемишлянського району на Львівщині) на короткий термін змушений був прийняти церковну унію з Римом, але незабаром її відкинув і до свого закриття залишався оплотом православ'я.

Крім православних молдавських і московських покровителів, благодійниками та причетниками, а то і ченцями скиту були Касіян Сакович, Кирило Ставровецький, Лев Шептицький, Йосип Шумлянський, Йов Почаївський, Василь Туркул, Старицький, Кость Левицький та інші.

На думку частини вчених, на території скиту був похований колишній гетьман Іван Виговський, оскільки він просив про це за життя. У 1930-х роках робилися спроби розшукати могилу гетьмана, проте його останки були виявлені.

У скиту залишилася надгробна плита, під якою були поховані перші два ігумени: Йов і Феодосій. Крім того, ще є 6 старовинних ікон і 5 копій з Богородчанського іконостасу, є хоругви, ризи, декілька хрестів, зразків рельєфної різьби та виробів з металу культового призначення.